Паломництво до монастиря Святої Катерини

Готель Sunrise Diamond Beach ResortМинулого літа (2011 року) мені випала можливість разом із донькою Веронікою цілу неділю відпочити в Єгипті у Шарм Ель Шейху. Розташувались ми в чудовому готелі Sunrise Diamond Beach Resort. Квітуча оаза в пустелі, на березі лагідного Червоного моря. Не буду описувати всі наші враження від першого в житті класного відпочинку, бо хочу розповісти про нашу поїздку до монастиря Святої Катерини.

Ще до відлету в Єгипет я дізнався з інтернету про цей православний монастир. Вирішив так: відпочинок біля моря – то для тіла, а от для душі – то паломництво до одного із Святих місць на Синаї.

Монастир Святої Катерини найбільш давній християнський монастир у світі, котрий знаходиться у центрі Синайського півострова серед скель, на висоті 1570 метрів. Його засновано у IV столітті біля підніжжя гори Синай (біблійна Хорив). Перші ченці, ще до побудови монастиря, були пустельниками, котрі жили у печерах. Лише у святкові дні пустельники збиралися біля Неопалимої купини для спільного богослужіння. У 330 році ченці звернулися до матері імператора Костянтина Олени з проханням побудувати біля Неопалимої купини церкву, присвячену Богоматері і вежу для притулку ченців, котра б могла захистити їх на випадок набігів кочівників. Прохання ченців задовольнили, і незабаром на Синаї з’явилася процвітаюча громада віруючих.

Монастир оточують високі кам’яні стіни, котрі були зведені за наказом імператора Юстиніана у VI столітті. Було також зведено церкву і направлено солдатів для захисту ченців. Спочатку цей монастир називався монастирем Преображення, або монастирем Неопалимої купини, але з середини XI століття він отримав назву Святої Катерини.

Справжнє ім’я Святої Катерини – Доротея. Народилась вона в Олександрії у родині заможних батьків. Була дуже вродливою, отримала гарну освіту, володіла кількома мовами, вивчала філософію, астрономію, математику, поезію, музику. Святий муж-відшельник, до якого Катерину відвела мати, розповів їй про Ісуса Христа, і дівчина стала щирою християнкою. Після хрещення до неї явилася Богоматір з немовлям. Господь прихильно поглянув на Катерину і протягнув їй перстень, що ознаменувало духовне заручення. Дівчина спробувала навернути у християнство язичника імператора Максиміана. Той спочатку підіслав до неї 50 вчених мужів, щоб вони відмовили її від віри в єдиного Бога, але коли після розмови з Катериною мудреці самі увіровали в Христа, тоді імператор спалив їх та піддав нелюдським тортурам саму Катерину. Великі страждання Святої Катерини навернули багатьох язичників до віри Христової. Серед них – царицю Августу, дружину Максиміана, Порфирія Стратилата та 200 воїнів, котрі спостерігали за знущанням над Катериною. Зі словами молитви Свята Катерина сама поклала голову на плаху. Ангел переніс її мощі на синайську гору. Згодом одному із монахів було видіння, після чого мощі святої були знайдені та перенесені у храм Синайського монастиря.

Через дві з половиною години після від’їзду з готелю на комфортабельному автобусі з кондиціонером, ми прибули в ущелину серед гір. Нас зустріли арабські хлопчаки, котрі настирно пропонували всілякі сувеніри, зокрема – розколоті камінці у вигляді яйця, з чудернацьким узором всередині. Поруч – ряд крамничок, де вже дорослі єгиптяни також пропонують паломникам всіляку всячину. Скоріш за все, то нащадки сімей, котрих Юстиніан наказав колись перевезти з північного узбережжя Анатолії та Олександрії і поселив поруч з монастирем, доручивши їм охороняти та обслуговувати його. Це синайські бедуїни племені Джабалія, котрі, між іншим, вважають себе також греками, і до цього часу прислужують у монастирі.

Монастир Святої КатериниДалі пішки, по дорозі серед високих скель ми вирушили до монастиря. Назустріч рухався різномовний гурт. Наш гід Аладін розповів, що ті люди зустрічали світанок на горі Мойсея. Щоночі на гору, де Господь дав Мойсею 10 Заповідей, викарбуваних на кам’яних скрижалях, піднімається багато людей, щоб зустріти там з молитвою та покаянням світанок. Тоді, кажуть, відпускаються гріхи і на людину сходить благодать. На жаль, наша екскурсія не передбачала підйом на гору Мойсея. Із розповідей знаємо, що той, хто там був, на все життя залишить у своїй пам’яті казкові пейзажі Синайських гір, непомітну стежинку на схилі гори, позначену струмком із вогників ліхтариків, ніби вогників душ тих людей, та перші промені сонця, котрі раптом крають темряву і приносять тепло, радість та оптимізм.

На самій вершині гори Мойсея, на висоті 2285 метрів над рівнем моря, на місці більш давньої споруди, побудована невелика капличка Святої Трійці. Фрески в ній описують життя Мойсея. Мозаїка на стінах зображує Діву Марію у центрі Неопалимої Купини з дитятком Ісусом на руках, а по обидва боки від неї – Мойсея та Іллю. На північ від каплички знаходиться печера, де колись знайшов притулок Мойсей.

Піднімаємось на протилежну від монастиря гору, звідки чудово видно сам монастир і навіть будівлі, розташовані за його високими мурами. Фотографуємось, слухаємо під пекучим єгипетським сонцем розповідь гіда. Нам відкривається незвична картина: біля дзвіниці, 9 дзвонів для якої колись подарував монастирю російський імператор Олександр ІІ, стоїть дещо нижча мечеть. Наш гід розповів, що монастир ніколи і ніким не був завойований і є діючим з часу свого заснування. Ні араби, ні турки, ні будь-які інші завойовники не завдали серйозної шкоди монастирю. До цього часу в монастирі зберігається копія охоронної грамоти, так званий Фірман Мухаммеда (оригінал – в Стамбулі), котрий проголошує, що мусульмани зобов’язуються захищати монастир і звільняють його від сплати податків. Фірман був написаний на шкірі газелі та скріплений відбитком руки пророка Мухаммеда. Правда, кажуть, один єгипетський халіф все ж якось спробував зруйнувати святиню, але підійшовши із своїм військом під стіни монастиря, побачив там мечеть і повернув назад.

Коли у 1797 році від старості обвалилася частина північної стіни, монахам великими зусиллями вдалося утримати бедуїнів від пограбування обителі. Монастир не мав коштів на ремонт стіни та на те, щоб відкупитись від войовничих бедуїнів. Проте, після захоплення Єгипту військами Наполеона Бонапарта, французи допомогли відновити стіну монастиря. Наполеон також дарував монастирю грамоту, у котрій гарантував обителі своє покровительство, захист від бедуїнів та позбавлення від податей.

Святими цінностями монастиря є сотні стародавніх ікон та Синайська бібліотека – справжній скарб серед пустелі. Там сьогодні зберігаються унікальні манускрипти та сувої, написані грецькою, слов’янською мовами, а також арабською, сирійською, грузинською, вірменською, коптською, ефіопською. Це зібрання за своїм історичним значенням поступається лише Ватиканській бібліотеці. Крім того, в бібліотеці зберігаються перші друковані книги, грамоти з печатками імператорів, султанів та патріархів. На жаль, бібліотека закрита для відвідувачів храму.

Неопалима КупинаНас провели через єдиний прохід на територію монастиря. Колись, розповідають, за монастирську стіну можна було потрапити лише завдяки мотузці, опущеній зверху. Вже потім прорубали прохід у стіні, через який ми і зайшли. Одразу наш гід повів нас до Неопалимої купини – тернового куща, котрий, як відомо, горить, але не згорає, і звідки Бог призвав Мойсея вивести народ Ізраїлю з Єгипту. Це унікальний терновий кущ на Синайському півострові, бо всі спроби пересадити його пагони в інших місцях не мали ніякого успіху. Каплиця Неопалимої купини знаходиться за алтарем головної церкви. Паломники повинні заходити туди знявши черевики, пам’ятаючи заповідь Божу: „зніми обув із ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, є земля свята”.

Далі наш шлях пролягає від діючого і донині колодязя Мойсея до головного храму Преображення, будівництво котрого завершилось приблизно у 548 – 565 роках. Храм побудований у вигляді базиліки, з проходами з обох сторін. Деякі ікони, котрі знаходяться у храмі, були написані ще у VI столітті. Дерев’яним вхідним дверям – 1400 років! Над ними напис грецькою: „Ось врата Господа; праведні зайдуть у них”. Вздовж базиліки встановлені 12 колон, за кількістю місяців у році. На кожній колоні візантійська ікона із святими, котрих поминають у цей місяць.

Ми запалили свічки за здоров’я та упокій рідних. Що цікаво, там їх ставлять в одному місці, а не окремо, як у наших храмах. Гід пошепки розповів нам, де можна написати сорокауст та за упокій, показав ковчег з мощами святої Катерини та її перст.

У монастирі існує традиція: після богослужіння монахи дарують православним паломникам срібну каблучку із зображенням серця зі словами грецькою: АГІА АІКАТЕРІNА, котру перед цим було надіто на палець святої. У невеличкій крамничці, де постійно лунають релігійні пісні грецькою, у англомовного монаха ми придбали три каблучки: мені, доньці та моїй дружині. Сила каблучки святої Катерини, як розповідають, безмежна: вона допомогає дівчатам щасливо вийти заміж, зцілює від безпліддя та допомогає при пологах.

В склепі, під каплицею Святого Трифона, зберігаються черепи монахів, котрі служили тут за весь час існування монастиря. Кладовище там невелике, а по Статуту монастиря монахи не можуть залишити його навіть після смерті. Тому, через певний час останки дістають з могил та переносять в склеп, звільняючи місце для нових поховань.

Монастирський садЗа мурами монастиря переходимо у монастирський сад, де на дбайливо оброблених терасах ростуть екзотичні дерева гранату, айви, мигдалю, оливи, а також звичні для нас яблуні, груші, сливи, вишні, шовковиці. Тут також вирощують овочі до монастирського столу. Дивовижний острівець зелені серед кам’яної пустелі. Колись цей сад вважали одним із найкращих у Єгипті.

Сьогодні монастир Святої Катерини є центром самої маленької у світі автономної Синайської православної церкви, котра володіє лише трьома приходами в Єгипті і 14 – поза межами країни. Автономна Синайська Православна Церква входить в Ієрусалимський патріархат і сьогодні очолюється архієпископом Синайським, Фаранським та Раїфським Даміаном, котрий одночасно є ігуменом монастиря Святої Катерини. Архієпископу допомогає Рада отців монастиря, котрих обирають на загальних монаших зборах, які скликаються кожні два роки. У 2002 році монастирський комплекс був включений ЮНЕСКО до списку об’єктів Світової спадщини.

Ось і закінчилась наше паломництво до монастиря Святої Катерини. Повертаємось в Шарм Ель Шейх під враженням від подорожі. І знову автобус везе нас через розпечену на сонці пустелю. Рівненьку, без звичних для нас вибоїн дорогу часом обступають високі гори без будь-якої рослинності. Обабіч дороги часто бачимо поселення бедуїнів, для котрих ця місцина мабуть найрідніша у світі. А ми трохи сумуємо за Україною, за її зеленими садами та квітучими лугами. Вирішую для себе, що перше, що зроблю після повернення до дому – піду до Покровського Храму, поспілкуюсь з отцем Михайлом, розповім про монастир Святої Катерини.

Петро Грицай. м.Ніжин

© 2011-2012 Сайт прихожан Спасо-Преображенського храму міста Ніжина (Тарасова церква)