Відродимо духовну перлину Ніжина разом

На сьогодні вкотре постає питання збереження національної культурної спадщини Ніжина. Зокрема, особливої уваги заслуговує проблема збереження та використання пам’яток сакральної архітектури нашого міста. Храм взимкуТерміново потребує закінчення реставрації одна із знакових пам’яток архітектури національного значення барокова Спасо-Преображенська церква, збудована у XVIII столітті. Безжально спаплюжений за роки комуністично-атеїстичного режиму, перетворений невдячними нащадками на жалюгідну руїну та смітник, цей храм все ж таки витримав натиск лихої долі і зберігся до нашого часу. Вже багато років ніжинський храм, який розташований в центральній частині при в’їзді, котрий був окрасою старовинного Ніжина, волає про реставрацію. Наші пращури створили колись величний храм, а невже ми здатні лише руйнувати?! У 1999 році руїни Спасо-Преображенського храму передано громаді УПЦ КП. Ще в 2002 році було виконано частину реставраційних робіт, однак завершити їх до цього часу не вдалося. Дозвіл Мінкультури отримано у листопаді 2018 року, як відповідь на депутатський запит народного депутата Олександра Кодоли.

На пленарному засіданні 50 позачергової сесії Ніжинської міської ради VII скликання, під час прийняття бюджету на 2019 рік, виділено 100 тисяч гривень на проект, який буде включати реставрацію храму, а також прилеглої території.

ДАЛІ ПРО ЦЕ У РОЗМОВІ З НАСТОЯТЕЛЕМ ХРАМУ ОТЦЕМ ПЕТРОМ

– Яка ситуація на даному етапі?

Настоятель храму Отець ПетроГромада храму потихеньку намагається відновити Божу обитель. Потрібно багато коштів. Зверталися до міської влади, до громади, «Благодійного фонду «Ніжен» – обіцяють підтримку. На даному етапі є домовленість з міською владою про проведення проектувальних робіт. Наш храм пам’ятка національного значення і, щоб розпочати реставраційні роботи, потрібен проект, який виготовляє спеціальна організація. Налагоджений контакт з творчою архітектурною майстернею Юрія Лосицького. Він, до речі, автор проекту реставрації Михайлівського золотоверхого собору у Києві і автор пам’ятника княгині Ользі. Є попередня домовленість і пропозиції. Замовником по проектуванню за домовленістю з міською владою буде управління житлово-комунального господарства. У минулому році виділити кошти на реставраційні роботи не було можливостей. На 2019 рік у бюджет закладено 100 тис. грн., ще 100 тисяч обіцяє «Благодійний фонд «Ніжен». Це стосовно проектування. Також підключений народний депутат України Олександр Кодола. З проектом будемо звертатися у Фонд регіонального розвитку. І його подаватимемо на конкурс. Думаю, що є всі шанси отримати фінансування на державному рівні. Цей храм, повторюся, пам’ятка національного значення, а в Ніжині він найбільше потребує реставрації і фінансування, адже інші старовинні храми знаходяться в кращому стані. І, тим більше, споруда знаходиться в центрі Ніжина, по вул. Московській. Практично всі, хто в’їжджають в місто, бачать його. І це наче німий докір нам усім.

– Отче, можна спостерігати, що храм потроху відновлюється. Власними силами?

Так. Разом з прихожанами та завдяки небайдужим людям потроху храм відновлюється. Відновився південний приділ, де наразі відбувається богослужіння. Тут за минулий рік зроблено побілку стін, встановлено меблі, двері, четверо вікон, вслали підлогу. Загалом за минулий рік зроблено робіт майже на 100 тис. гривень. У наступному році плануємо продовжити роботи: оздоблення фасаду, встановлення вікон, дверей (з вулиці Московської). Затримка за коштами.

- А якщо говорити про ремонт внутрішній, власне, самого храму?

Це потребує більш значних коштів, і, звісно, потрібен проект. Навіть провести електрифікацію без проекту неможливо. Так само з прилеглою територією. Все повинно бути в одному архітектурному ансамблі. Слід не забувати, що у 19 столітті тут був цілий комплекс: п’ять престолів, тепла церква, дзвіниця… Є така мрія, можливо, рано про неї говорити, хотілося б відновити і дзвіницю. Зазначу, що церква перебудовувалася кілька разів, наприклад, форму куполів реставровано з первісного вигляду храму у стилі українського бароко. Інші будови мають відбудовуватися в цьому ж архітектурному стилі. Роботи повинні виконувати спеціальні організації.

- Проект буде включати внутрішню, зовнішню реставрацію і прилеглої території?

Храм ранішеВсе буде включено, лише на дзвіницю буде окремий проект. Але буде передбачено місце. Щодо прилеглої території, то на ній звичайна стихійна автостоянка, це неприпустимо. Територія на балансі міста, а сам храм на балансі області. Ми як релігійна громада є користувачами храму. Були перемовини з міською владою, щоб територію передали у постійне користування громаді.

- Отче, влітку велися розкопки, керівник археологічної експедиції Іван Кедун зазначав, що напрацювання будуть враховані для проектування?

Обов’язково. Бо розкопки – то частина реставраційно-проектувальних робіт. Ми ходимо по землі і не знаємо, що там. Зокрема, що було розкопано: біля головного входу залишки первісного фундаменту і, відповідно, спеціалісти визначать, який його вхід і як його будували, у якій формі та розмірі. Проводилися розкопки і навколо храму. З’ясувалося, що навколо храму давнішні поховання, притому багатошарові. Тут було невелике кладовище. Понад два століття хоронили видатних людей за певні заслуги перед церквою, напевно священиків чи благодійників, за чиї кошти будувався храм і які удостоїлися бути тут поховані. Здебільшого, люди поховані на задньому дворику храму, саме там ніяких забудов не передбачається, лише садок. До речі, я в цьому році висадив виноград сорту «Преображення», тож на Спаса будемо в майбутньому зі своїм врожаєм.

Слід зазначити і те, що територія храму була колись значно більша. Із тієї інформації, яка є в загальному доступі, храмовий комплекс охоплював територію, де нині розташовані: «Сяйво», «Лісгосп», «Ключик». А Преображенський собор був найбільший на правому березі. Тут зберігалися хоругви ремісників, ремісничих сотень, крім цього, було церковно-приходське училище, шпиталь для бідних. Як було, відновити нині не можемо і потреби немає. Але вшанувати предків, які поховані біля стін, потрібно. Поставимо пам’ятний хрест, звісно, без імен, бо їх встановити практично не можна. Наприклад, відомо, що купець 2 гілдії Михайло Біда (Бєдін) у 19 ст. робив власним коштом реставрацію храму, прибудови зимової церкви і похований у склепі біля храму, але де цей склеп знаходиться, не знаємо, на жаль. За нагоди, якщо винайдуть, буде збережений. У наступному році будемо ставити пам’ятний хрест покійному отцю Віталію, настоятелю храму, який похований біля церкви.

Якщо говорити про храм, то він цікавий і як туристичний об’єкт. Сюди тягнуться з різних куточків, адже друга, народна назва храму – Тарасова церква. Всім відомо, що тут зупинялася похоронна процесія з тілом Тараса Шевченка. 18 травня у нас Тарасів день – правиться панахида за Тарасом Григоровичем. Приїжджають гості до знаку, але храм в такому стані…

- Не чекаючи проекту, храм все ж таки небайдужими людьми відновлюється.

Досить активно допомагає в цьому депутат міської ради Юрій Хоменко. Він своїм коштом виготовив скриньки, які будуть встановлені в певних місцях.

Ми хочемо просити громаду по можливості хто скільки може жертвувати на розбудову храму. Скринькі опечатані. В нас при церковній громаді є ревізійна комісія, скриньки будуть вилучатися, документально засвідчуватися актами і, відповідно, інформуватимемо громадськість через газету. Релігійна громада не є сталою, прихожани ходять до церкви по-різному: хтось кожну неділю, хтось рідше, але хто чим може, тим і допомагає. Допомагали у прибиранні території. Восени, наприклад, вивезли чимало сміття. Допомагає меблева фабрика, підприємці М. Кияшко, Д. Береговий, В. Чернега виготовляли двері, вікна.

Наприклад, найбільше вікно з боку вул. Московської встановлено коштом О.Нагорного. На реставрацію храму потрібно близько 20 мільйонів, тож якщо знайдуться небайдужі люди, будемо вдячні.

- Отче, розкажіть про себе. Ви настоятелем недавно, всього рік, але вже встигли заявити про себе як мудрий духівник і гарний господарник – так кажуть прихожани.

Рукоположений в священики 6 січня, рік тому. Перед цим служив у Покровському храмі дияконом. В Ніжині недавно, дружина звідси. Жили в Київській області. А долучився до церкви і вивчив службу, перебуваючи за кордоном, ось так Господь розпорядився. 13 років прожив в Іспанії. Так сталося, що я в м. Алтея на узбережжі Середземного моря будував православну церкву, першу і єдину. Церква будувалася для заробітчан росіянином, я працював на її будівництві начальником об’єкту і одночасно довелося церковну службу вчити. Маючи певні здібності, читав, співав, був псаломщиком. Таким чином став дияконом. Моя життева позиція – потрібно виконувати добросовісно свої обов’язки, а далі Господь дає сили, присилає людей потрібних… Ось художник Володимир Дмитренко (розмова відбувається в храмі) до нас прийшов, оздоблюємо іконостас: розпочато художньо-декоративну різьбу по дереву.

Скриньки для пожертвувань на відновлення храмуОздоблюємо царські ворота, дияконські і так все тіло. Це буде тимчасовий іконостас. З часом, коли будуть іти реставраційні роботи, реставруватиметься основний іконостас. Коли щось робиться, то і люди до нас приходять, хочуть допомогти. Хтось церкву сприймає не як храм Божий, а як красиву будівлю, йдучи мимо церкви, не хреститься, а милується. Храм дійсно витвір мистецтва з рідкісною архітектурою. Тож закликаю: приходьте до церкви. Вона світить, як сонечко, усім – і хорошим, і поганим, і злим, і добрим, бо Бог усіх любить і кожному дає по потребі.

Місця, де розташовані скриньки: гастрономи по вул. Московській, на площі ім. І.Франка, на вокзалі, «Україна», магазини на ТПО «Світлячок», по вул. Шевченка, 113-Б, вул. Б.Хмельницького, вул. Березанській.

Підприємці, які можуть розмістити скриньки або допомогти хто, як може, звертайтеся до храму.

Відродимо Тарасову церкву! Виконаємо наш обов’язок перед Богом, народом України та пам’яттю Великого Кобзаря!

Сайт прихожан храму: sphram.ho.ua

НОМЕР КАРТКИ НА ПОЖЕРТВУ ХРАМУ:

5168 7573 8955 5972

Спілкувалася ТЕТЯНА МАРЧЕНКО

Міська газета “Вісті” №3 від 18 січня 2019 року

Стаття взята з сайту Новини Ніжина: nizhynnews.com/

© 2011-2018 Сайт прихожан Спасо-Преображенського храму міста Ніжина (Тарасова церква)